Книга номера.
Час для сербського театру

Новітня сербська п'єса. Пер. із сербської. - К.: Державний центр драматичного мистецтва ім. Леся Курбаса, 2006. - 472 с.

Друг читача, № 11, 9-29 червня 2006.

Ця книга - друга в проекті "Світова модерна драматургія. Діалог театральних культур". Упорядник серії Надія Мірошниченко зазначає, що після двох років по публікації першої книжки - збірника новітніх французьких драм - на українську сцену вже потрапило три п'єси й заплановано ще цілий ряд постановок. Отже, проект виконує своє призначення - інформувати про драматичну культуру інших країн та розширювати репертуар наших театрів.

Упершій із шести п'єс сербського збірника ("Мандрівний театр Шопаловича" - Любомира Сімовича) виснажені війною городяни окупованого містечка запитують у бродячих акторів: "Хіба зараз час для театру?" І отримують відповідь: "Актор показує, для чого взагалі людині варто вижити!" Дійсно, театр не буває недоречним. Мусить знаходитися час і для написання п'єс, і для постановок, і для мандрів театрального мистецтва за межі "батьківської" культури.

Водночас сербський збірник має всі шанси отримати ще ширший відгук, аніж французький. Надто близькими для українців є проблематика занепаду режиму ("Кар'єра Бори Шнайдера" Александара Поповича); дисидентства і "стукачів" ("Професіонал" Душана Ковачевича); культурної деградації внаслідок війни ("Мандрівний театр Шопаловича" Любомира Сімовича). І тим краще, що всі п'єси дуже різняться за стилем - так більше шансів у читачів і глядачів знайти свій час для сербського театру.

КНИГА З БАЛКАНСЬКИМ АКЦЕНТОМ

Справжні театральні гурмани отримали цього вечора подвійне задоволення, бо книгу перекладів сучасної сербської драми презентували у найбільш театральний спосіб - постановкою фрагментів п'єс. До справи взялися професіонали. Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, який видав антологію "Новітня сербська п'єса", подбав про якнайдокладніше знайомство гостей презентації з книжкою. Театр дегустували наче вино - потрошку з кожної пляшки. Для посилення національного ефекту застосували оригінальні постановки сербсьих режисерів.

Презентацію сміливо можна вважати зразковою - холодні інформативні сценічні інтерпретації для розігріву і вогонь емоцій на десерт. У фіналі львівська акторка Лідія Данильчук лєдь не спалила себе і публіку у відчайдушному монолозі з п'єси Нейбоша Ромчевича "Провина". І не диво, що тільки-но морок сцени розвіявся, глядачі залюбки перетворилися на покупців. Балканська драма в українському перекладі - товар із когорти дефіцитів на нашому книжковому ринку.