Борисав Пекич

Кореспонденція

Епістолярна комедія
переклала з сербської Олеся Кривоніс

„ І хліб цілий і собака нагодований”
(старе грецьке прислів'я)

Акт I

Молодий хазяїн Симеон – Симеону Лупусу, таємною поштою, з Белграда у Відень, 1 вересня 1847:

Діду Симеоне!

Вельмишановний добродію, діду Симеоне!

З листа Вашого бачу розгніваність на те, що останнім часом рідко пишу. Перш за все, зручна нагода не валяється на дорозі. Боячись законохонників-жандармів, сербські громадяни не наважуються таємного листа переносити через кордон. Наші люди рідко на чужину їдуть. Я вже навіть зібрався піти у Земун та відправити листа австрійською поштою, хоч наші сторонники Обреновича й кажуть, що наш кум Ілля Гарашанин вклав величезні гроші, щоб на телеграфах і поштах монархії своїх шпіонів поставити. Своїх шпіонів поставити. Але зараз давайте перейдемо до новин, дорогий діду. Найприємніше те, що вже кілька тижнів ми з нашим кумом Гарашанином в шпіонажі на рівних. Якщо і правда, що він якусь там нашу переписку перехопив, то я вас можу повідомити, що вже місяць і я його читаю. Один сирота-практикант, що працює у канцелярії Гарашанина, з усього важливого знімає по дві копії. Одну для протокольного хазяїна, який йому платить, а другу для таємного, мене, який теж йому платить. „ Отож, з усього видно, - пише наш кум Ілля Александру Караджорджевичу, - що діяльність Мілоша активно розвивається у напрямку організації жорстокого бунту в нас. Цим має керувати якась розумніша від Мілошевої голова”.Це він цілиться у вас, діду. Вас звинувачує у тому, що Ви колишньому князю допомагаєте повернутися до влади. Дивіться ж, діду, як оцей наш Рішельє, Гарашанин, цінує сербів, задля нібито щастя яких з-під нас ковдру витяг. „Справи тут погано просуваються, народ дурний та нічого не розуміє”. Ось так про народ пише Гарашанин. А Ви пам'ятаєте, як в часи Мілоша ставились до канцелярних сил. Як до домашньої прислуги. Могли отримати стусанів і ті, що мали найвищі ранги, а це у декого добре виходило. Зараз же усе зовсім викривилося. Усі натягують якісь російські губернські уніформи, між собою величаються „Ваше Прєвосходітєльство” , „Ваше Благородіє”. Казна-що! Благородіє на Балканах, де від людей і ведмеді благородніші. Чиновники все захопили. Податкова верхівка вся звільнена, поки ми – приватники - під даниною подихаємо. Голову даю на відсіч, що у цю мить наша фірма „Симеон Нєгован та син” платить податків більше, ніж усе разом взяте чиновництво князівства Сербія. Крапка. Хай усі йдуть до біса: і вона, і вони, і ми! Зараз йду на склади, куди вранці прибув на баржах товар із Брейли. Батько сповістить Вас про стан справ на фірмі. Передайте, прошу, колишньому князеві Мілошу мою глибоку пошану та побажання повернення, що, звісно, і Вас стосується. Ваш відданий онук Симеон.

Симеон Лупус – Молодому хазяїну, із Відня в Белград, таємною поштою, 15.09.1847

Дорогий мій онуку Симеоне,

Цього року відвідав нас чорногорський князь Владика Раде Петрович, якого хтозна-чому називають Нєгош. Велетень у рясі. А ще, кажуть, розумний, хоч і пише вірші. Він зустрівся із нашим князем, щоб розповісти йому про ситуацію на кордоні Туреччини та Чорногорії. Мілошу, сатані, очі аж сяють. Владика думає собі, що того пройняв жар патріотизму, тож і просить в нього 12 тисяч дукатів на піштолі та боєприпаси, бо той Нєгош – такий безгрішник, якого Європа не бачила. На мантії в нього навіть кишені немає, бо, мовляв, туди нічого класти. А наш Мілош стоїть блідий, ніби свіча. „ Ти стільки робиш, Владико, - підлащуючись каже він, дивиться у пупа та знову каже: - Дуже шкода, проте грошей Вам не можу дати, бо якщо про це довідається Порта, а дізнається точно, вимагатиме у Австрії, щоб мене, як бунтаря, з її територій викинула. А куди мені, такому старому, без знань мов?” Ось тобі, Симеоне, дитя князя сербського. Проте я був шокований, коли прочитав, що ти князя нашого Мілоша називаєш колишнім князем. Що це таке? Який є, такий є, хай йому грець, проте він і зараз наш князь, а той конюх Александр Караджорджевич - лише узурпатор. Особливо слідкуй за мовою, коли про кума Іллю Гарашанина говориш. Хоч він і влігся на нас тимчасово, не чіпай його. Гарашанин буде найрозумнішим сербським дипломатом після Святого Сави. Коли ми прийдемо до влади, з його голови й волосина не впаде. Це між нами. У будь-якому випадку, якщо проти нього й мусиш виступати, то не роби цього при матері. Вона - Траянова дудка. Сипле таємницями, як маніфестами. Хоч мені й приємно, що ми просочилися у кумову переписку. Відтепер краще знатимемо, як у нього думка йде. Що стосується його твердження, що народ дурний, як худоба, цьому зі свого боку не можу нічого ні додати, ні відняти. Я завжди так думав. Приємно, що і Гарашин дійшов до розуміння цього, без чого великим державним діячем не стати. Князь Метерніх на цій науці добре знається. Про чиновницьких злодіїв навіть нічого й не кажи мені. Ця зараза всю Європу охопила. До чуми, гунів та революцій їй хоч би що, але чиновництво цивілізації вилізе їй на горло. А взагалі, повз Мілоша не може жодна жінка мирно пройти. Змію б йому в око, щоб міг розрізняти стать. Видав заміж свою позашлюбну дочку. Тільки уяви, він дав їй посагу 40 тисяч дукатів. За такі гроші і я б за нього заміж вийшов. Мілош навколо себе зібрав усіх найкращих атаманів мистецтва, серед яких найдорожчі кульгавий Вук, Джура Данічич, Яков Ігнятович, і якийсь там Бранко Радичевич, поет та бабій. Всі вони з великими ідеями та дрібними грошиками. Що про батька мені нічого не пишеш? Відкрий очі і не давай йому нічого самому підписувати. Чому про „Корсику” нічого не пишеш? Що з „Корсикою”?

З любов'ю, твій дід Симеон.

Хаджія Симеон та Міліца - Симеону Лупусу, з Белграда у Відень, звичайною поштою, 2.11.1847

Дорогий і шановний тату,

Ваш онук Симеон Вас повідомив, що я готуюсь надати вашій увазі бухгалтерський баланс за минулий квартал 1847, а також прєдложеніє на спекуляції на перший квартал наступающого року. З тією целлю всі необхідні документи були поділені, але сталася неприємність. Я, тату, всі витяги для того звіту загубив. Як і за яких умов, навіть під тортурами не зможу сказати. Дозвольте мені, батьку, це согрешеніє хоч трішки скупити новиною про полєзную подію, що у стольному нашому Белграді відбулася і пролила і на нас певною мірою світло цивілізації. Наш Белград мав за честь приймати, слухати та аплодувати добродію Штраусу молодшому, що нам подарував один „сербський народний марш”. Що ж фамільних речей стосується, то тут все нормально. Я, дякуючи милостивиму Богу, живий та здоровий. Регулярно ходжу до церкви і біль у кістках попустив. Ваша невістка, пані Міліца, також добре. Скоро їй передам перо, коли мова йтиме про тутешні справи та прийоми. Ваш онук Симеон, коли мова йде про торгівлю, справжній водяний млин, все, що йому на жорна потрапляє, він по-звірячому дробить. Якби трохи більше ізображенія отримав, йому б не було в ущерб. Лише уявіть, ваш онук не розрізняє Платона та Плотина. Неправильно, що ви йому дозволили лише гімназію закінчити, тоді як я закінчив навчання у Гейдельбергу, хоч і знаю, що так сталося тільки тому, що від мене ви не очікували отримати користь для фірми. Моє, вельмишановний добродію, мнєніє, що торгівлю та приватну власність вигадав диявол, щоб цим корумпувати людей. Я так думаю. Ваша невістка Міліца мене підганяє, щоб їй ще встигнути до когось на прийом, тож закінчую писати....

Міліца

Тату,

Ви знаєте, що я з Вами завжди відкритою була, але мені здається, що Ви, хоч і називали мене сербським шилом та змією, цю відкритість не даєте взамін. Ви завжди казали, що дім Нєгованів тримається на двох стовпах, на Вас та на мені. Всі чоловіки з нашого двору, ніби домовившись, мають похнюплені носи. Від самого народження, мені здається, треба про них турбуватись. Один Симеон турбується про іншого, обоє – про Вас, третього, а всі разом турбуєтесь про фірму. А такого корисливого, такого чудовиська, як мій син, а ваш онук, я в житті ще не бачила. Пан доктор Теодор Гербез із фінансового відомства регулярно нас кличе до себе у на прийоми. Він одружений із тою Єленкою, що називають „малою панною”, що була коханкою Мілоша, а зараз набралася манер та перетворилася на даму, ніби ми не знаємо того, чого знаємо. На таких прийомах можна зустріти братів Симичів, капітана Мішу Анастасієвича і Хаджі Тому з восьмома дочками. Там ще познайомилась із якимось Панчичем, лише призабула чим він займається. Ніби травичкою. Особливо своїми манерами та вишуканістю мене вразив письменник Матія Бан...

Молодий хазяїн

Адріатичний брехун. Далматинський байкар.

Міліца

Пан Матія Бан виховує і дочок князя Александра: Полексію, Клеопатру та Єлену. Двір у нього завжди повен якихось гвардійців та іноземців, що тиняються ночами та називають себе югославами, хай то серби чи хорвати.

Молодий хазяїн

Гонять вітер шапками, надимають хмари.

Міліца

Я на його бубоніння не звертаю увагу. Бо на прийоми ходжу через наших дівчат, коли вже свої прийоми не організовуємо, бо Ваш онук, скнара, шкодує на витрати.

Хаджія

Усі ці салонні галопи, вальси та ігри – гаяння часу. Набагато корисніше моління у церкві та корисних книг читання.

Міліца

Від чисельних повзань по холодінй церковній підлозі ти й підчепив собі ревматизм, чого не можна заробити на підігрітих веселощах.

Молодий хазяїн

Ні, не можна, бо на таких веселощах заробляють дітей.

Міліца

А ти якраз із язиком.

Молодий хазяїн

Та і в тебе є, мамо.

Міліца

Так, є, але не завжди був. Бог мені його дав, коли почув, що мене родина Нєгованів сватає. А щодо того, що я і дівчата взагалі десь буваємо, можемо завдячувати тільки тобі, що на бали дивиться, як на весільну рекламу твоїх сестер. І хоч ми й один з трьох найбагатших родів у Сербії, я шию лише другу сукню цього року. Якби нам дід із Відня не слав якусь застарілу новинку, я навіть не знаю, як би взагалі можна було із дому вийти. Бач сину, як у пана Бана сад буяє, то не наш, де нічого не можна виростити, бо коли на ваших складах не вистачає приміщення, ти в якості складу обираєш мої газони. Я це тобі серйозно кажу, я твердо вирішила сад відновити. Знаю я, де ви тримаєте пістолети проти, не дай боже, ворогів. Як тільки між квітами помічу першого твого мішка – стрілятиму. Якщо вже я сербська зміюка, як мене твій дід величає, то хай хоч знатимете, за що. Мій дід по материній ліній був князь Алекса Ненадович, якому через повстання турки голову відрубали та на кіл насадили, тож і я вмію свою волю боронити. Як серби під турками.

Молодий хазяїн

Мамо, а Ви часом не хотіли сказати: „ як серби під цинцарями”?

Міліца

Ні, але могла б.

Молодий хазяїн

О, то ви, мабуть, знову в якомусь бунтарському настрої?

Міліца

Я в твою фірму не лізу, але дім та сад – це моя справа.

Молодий хазяїн

Мені, мамо, здається, що ти у фірмі взагалі нічого не тямиш; та чи можеш ти уявити, що поза нею взагалі існуєш.

Міліца

А я думала, що я Міліца Нєгован і вийшла заміж за рід Нєгован, а не за фірму. Я не випала із каравану, що прямує на Далекий Схід, як ви. Мене народили мати Стоянка та батько Ілля. Ти можеш свою Томанію, коли поберетесь, тримати у фірмі на поличці, як товар, мене ж - ні.

Молодий хазяїн

Отже, це бунт, мамо? Ви, серби, не можете без гамору.

Міліца

А ти ж ким є? Хіба й ти не серб?

Молодий хазяїн

Ні.

Міліца

Отже цинцар?

Молодий хазяїн

І не цинцар.

Міліца

То ким же ти будеш? Цікаво, кого це я в таких муках породила.

Молодий хазяїн

Не знаю. Від учора я вже ані серб, ані цинцар, а просто людина, що сьогодні у п'ять годин ранку земунським телеграфом отримав повідомлення, що корабель „Корсика” з фірмовим товаром на суму 150 тисяч, незастрахованим товаром, зникла під час бурі десь між Женевою та Марселем, я та людина, яка до зараз не отримала жодних нових вістей і не знає, чи його товару прийшов кінець чи він просто зіпсований, чи взагалі з ним нічого не сталося, я – людина, що не знає, чи він втратив 150 тисяч чи лише 50 чи взагалі нічого, і яка замість того, щоб бігти на Земун і впасти біля телеграфу, шукаючи відповідь, де „Корсика”, сидить тут зі своєю матір'ю і пояснює їй речі, які вона не може й не хоче розуміти.

Міліца

Оце були його останні слова, перш ніж він пішов на Земун. Закінчую листа, бо дівчатам та мені треба йти на бал до того пана Матія Бана. Ну, пішли. Обнімаємо Вас, дівчата та Ваша невістка Міліца.

Лупус – Хаджії. Телеграмою. Земунським телеграфом.

Що з „Корсикою” Крапка Де „Корсика” Крапка Батько.

Хаджія – Лупусу. Земунським телеграфом.

Симеон в дорозі Відповідаю замість нього Крапка Корсика – це французький острів на Середземномор'ї Крапка Приблизно вісім тисяч сімсот квадратних кілометрів Крапка Головне місто – Аяччо Батьківщина Наполеона Бонапарта Крапка Населення не знаю Крапка З повагою Хаджія.

Лупус – Хаджії. Телеграмою.

Дуже дякую на інформації із географії Крапка Як і завжди ти надзвичайно корисний Крапка На майбутнє скорочуй слова Це дешевше Крапка Батько

Лупус – Хаджії. Звичайною поштою.

Ти навіть не уявляєш , сину, який камінь з душі моєї впав, коли дізнався з твого листа, що відома віденська музфірма „Штраус та сини” нарешті замилувала і наше балканське вухо, що вже оглохло від турецьких завивань та барабанів. Тож зараз мої співвітчизники стрибають під віденську променадну музику у той час, коли Відень свариться із Угорщиною. Але, нам тут, так би мовити, терпимо. Таке враженя, що тут, у Відні, у всіх чорт вселився. Все живе стрибає польку, вальс, різні там танці. Всі, крім жандармів, що крокують собі, як і слід. З усіх, хто зараз живе у Відні, найбільше музик та жандармів. А така суміш до добра не доведе. Усі ці танці та співи до плачу доведуть. Князь Метерніх каже: „Хай собі народ гуляє. Хто співає, про зло не помишляє”. У Метерніха, без сумніву, варить макітра. Але він якийсь занадто впевнений, ніби не знає хвилювань. А це для громадського діяча та торговця недолік, що коштує найдорожче. Ну, побачимо. Як кажуть цинцарі: сніг білий, проте обпікає. У справи не лізь. Онука мені не чіпай і не повчай. Скажи йому лишень, хай більшу увагу зверне на свою наречену Томанію. Знаю, що він завжди у справах, але і Томанія – справа. Твоя Міліца розумніше б зробила, якби думала про це, а не про свої сади та газони. Хай зводить сина з Томанією на танці. Щоб дівчина не думала, що вона виходить заміж за бухгалтерський облік. Бачу, що мрієте про заміжжя дівчат. Та і час вже. Дівчата на виданні - зараз якраз сезонний товар, після ціна на них падає. На майбутнє, пиши розумно та зрозуміло, або взагалі не пиши. Богом тебе заклинаю, прибережи свої дурні розповіді. Інакше вклепаю тобі по голові люлькою, тож і матимете усі причини називати мене „ душманом”, знаю, що так називаєте, ви не хвилюйтесь. Мені вже давно відомо, що ти ніяк не дочекаєшся щоб втекти із фірми, і краще б віддати президентсво фірмою, якщо мене не стане, твоєму сину, бо він ще з колиски розумніший, ніж ти зараз у п'ятдесят, готуючись лягти у могилу. Твій біль у кістках мене не цікавить. Твоя дружина Міліца права. Підхопив ти це не за моїми обліками, а у холодних церквах, тож рахунок надсилай до патріархії. Я ж, між іншим, переселився у більше помешкання на Штефан- Плац біля кафедрального собору.

Барон Сина

Без адреси життя у Відні не можливе. Це Вам не Балкани.

Лупус

А чим Вам Балкани не до смаку? Ті Балкани, пане, подарували три великі цивілізації: елінську, романську та турецьку – в той час, як інші частини земної кулі спромоглися лише на одну. Нащо мені, Сино, отакенний будинок?

Барон Сина

Щоб організовувати прийоми та бали, пане Симеоне.

Лупус

А нащо мені ті прийоми та бали?

Барон Сина

Щоб налагоджувати знайомства та контакти.

Лупус

А нащо мені, такому старому, контакти?

Барон Сина

Щоб з їх допомогою заробляти гроші, naturlich.

Лупус

Naturlich. Але в мене грошей стільки, скільки треба. Більше мені не треба.

Барон Сина

Gott im Himmel Herr Negovan, та ж з його допомогою Ви купите ще більше помешкання, зав'яжете ще більше зв'язків.

Лупус

Знаю, з якими матиму ще більше грошей для ще більшого помешкання для ще більших балів...

Лупус- Хаджії. Телеграмою.

Ще живий Чому нічого не пишеш про стосунки між сином та Томанією Крапка Щоб нічого страшного не трапилось Крапка Повідом Не лінись інакше голову тобі розвалю Крапка Дуже злий Батько

Хаджія та Міліца – Лупусу. Звичайною поштою.

Любий наш тату,

Навіть не знаю, як вам пояснити і з якого боку почати важкі та печальні новини. Дорогий батьку, свідки мені Бог та Міліца, що минулого тижня нещастя сталося з нашою родиною. Якось відразу після гостин Пана Штрауса молодшого приїхав до нас із Пешти на гастролі цирк під назвою „Інтерконтинентал”. Власник там якийсь Тот, Шамсудин, Шамсіка Тот, циган із Осека. Я там не був, а ось Міліца з дівчатами таки сходили, а про Вашого онука піде далі.

Міліца

Батьку, він так ніколи не дійте до того, що ж сталося, а сталося ось що: Ваш онук закохався в одну жінку, але яку жінку, бестію. Щодо неї, то вона угорка, що у цирку Шамсудина Тота виробляє фокуси у приборкуванні коней. Я її бачила. Сильна, кістлява, ніби коромисло. Одним словом, бестія. ЇЇ звати Юліана Толнай.

Хаджія

Тату, акт закохування Вашого онука стався вже на першій цирковій виставі.

Міліца

Закохування в інтерконтинентальну повію.

Хаджія

Тієї ночі над Белградом скупчилися диявльські хмари зливи. Хмара якраз серед вистави полила дощем, і шатро під тяжістю води провалилося. Злякався кінь, на якому якраз у цю мить виробляла ця особа свої акробатичні трюки, все опинилося в хаосі. Як приборкувачка коней опинилася на плечах у Симеона, ніхто із присутніх пояснити не може, всі лише клянуться, що отак, на своєму горбу, він її із шатра і виніс. Нещастя сталося якраз тоді, коли ми готуємось панночку Томанію до вівтаря підвести. Від заручин, думаю, він з нею і не був ніде разом.

Міліца

Якби моєму синові і сидіти під спідницею у Томанії, йому б все одно Юліани не уникнути, якщо вона знає те, що я думаю, знає.

Хаджія

Якщо Сина про цю подію почує, то від вінчання на осінь вже нічого не залишиться. Наразі цирк не в Белграді, в нього турне по країні...

Міліца

І Симеон так само не в Белграді. Він із цирком і з тією Юлькою. Я мусила Вам це сказати, бо мій Хаджія боїться, і знову б спливав час, поки лист перешлють на той берег.

Хаджія

Батьку, Міліца мене постійно перебиває і постійно перо з рук забирає. Все б можна було сказати трьома словами, як трьома кулями, але я ділю усе на частини, щоб Вас не схопив параліч, і щоб я в літах не став батьковбивцею. Ось, як усе було. Минулого вівторка кажу я Антонію, щоб він пішов до архіву та взяв якісь документи, пов'язані з податками. А його, Антонія, все намає й немає з архіву, тож я заходжу, а там...

Антоній

Жіночі трусики у папці, хазяїне Хаджія, чорні, із кружевом, з чулками, що їх носять віденські повії по салонах.

Хаджія

Що це, заради Бога?

Антоній

Кажу ж, що жіночі трусики.

Хаджія

Бачу й сам, що тр... Але що вони роблять у архіві?

Антоній

Не знаю, Боже мій. Вчора їх не було. Вчора у архіві ніхто не працював до молодого хазяїна Симеона, що провів тут ніч, упорядковуючи якісь рахунки. Та мова не лише про ці жіночі трусики. Якісь документи пом'яті і місцями добре обгоріли. Ніби ними хтось сигари розпалював.

Молодий хазяїн

Вийдіть з кімнати, пане Антонію, в мене із батьком приватна розмова. Щоб Ви знали, я не такий, як Ви. Тож хочу відразу сказати, що я невідворотньо закохався в артистку, пані Юліану Толнай, і вона в мене також, і цю ніч ми тут з нею провели на фірмі, тож як наслідок, трусики її. А щодо спалених документів, то це тому, що вона курить мундштук. Мабуть, його розпалювала документами фірми. Мене ні тоді, ні зараз це не хвилює. Не шкода мені ні фірми, ні документів, ні діда у Відні, і щонайменше цього пихатого Сини з його Томанією. З мене усіх цих Симеонівських турбот досить, в мене є лише єдина справжня вільна людська мрія від народження: вмовити пана Тота із Осека взяти до себе у цирк.

Хаджія

Що б ти, у біса, в тому цирку робив?

Молодий хазяїн

А будь-що. Працюватиму конюхом чи дресувальником коней, якщо Ви нічому розумнішому та кориснішому мене не навчили, окрім як відсотковому рахунку. Я вмію лише заробляти гроші. Я твердо налаштований і ніщо не може мене змусити засумніватися покинути назавжди фірму і віддатися чарівному та авантюрному життю подорожуючого артиста.

Хаджія

Це тобі діда відразу вб'є.

Молодий хазяїн

А мені це байдуже, мені взагалі усе байдуже, а особливо дід.

Хаджія

Усьому цьому немає чого додати. Будуть заручини із Юліаною, щойно цирк повернеться у Белград.

Міліца

Ні! На кожного пана знайдеться по жупану. Цій бестії можна запропонувати гроші, щоб вона від Симеона відмовилася, а якщо буде лигатися, то цирк через поліцію за допомогою кума Гарашанина із Сербії викинуть. Міліца.

Лупус – Хаджії. Телеграмою.

Нічого не робітьКрапка Лист із інструкціями вже йде Крапка Батько

Лупус – Хаджії. Екстренною поштою.

Сину Симеоне та невістко Міліцо, візьміть себе у руки, не втрачайте голову і нічого не робіть. Особливо ти, Міліцо, дурепо, не треба братися за вигнання циганської банди із країни. Не можна діяти непродумано, як розбійник, словом, по-сербськи. Треба діяти по-дипломатичному і приховано. Ось, що Вам слід робити. Міліцо, негайно йди до кума Гарашанина і розкажи йому про наш печальний випадок. Дивись мені, виклади усе так, щоб людина тебе зрозуміла. Прямо, заради кумівської дружби, попроси його, щоб він, як знає та може, затримав цирк того хробака Тота у Сербії. Бо якщо ми їх виженемо, то Симеон подасться за ними, і ми муситимемо по всій Європі ганяти, а це дорого. А якщо цирк затримаємо, то і Симеон залишиться, а з часом ми його і заберемо. Розумієш зараз, Міліцо, дурепо. А ти, Хаджія, коли побачиш Симеона, скажи, що після серйозного обдумування, прийшов до висновку, що він сам господар свого життя і що ти не маєш права лізти у його рішення. Будьте здорові та розумні обоє. Батько.

Гарашанин та Міліца п'ють каву у його канцелярії

Міліца

Коли оце подумаю, питаю себе, куме Гарашанину, що бракує цій циганській бестії, що нам осідлала сина? В чому ж мої багатійські привілегії? Що я, Діво Маріє, маю більше, ніж вона, чого я вмію більше, ніж вона, вона сміє навіть люльку татарську курити, якби я щось таке собі надумала, то мене б обізвали повією чи відьмою. Вона сміє навіть штани для їзди носити, а якби я таке на себе натягла, то мене б плітки відразу загнали чи у монастир чи у цирк.

Гарашанин

Співчуваю дуже, Міліцо. Негайно ж прийму необхідних заходів, щоб цирк затримався у Сербії, як кум із Відня просить.

Міліца

Куме Гашанине, іноді мені справді приходить у голову взяти за руки моїх дівчат і як трупі записатися у цей „Інтерконтинентал” в якості артисток. Щоб і вони чоловіків осідлали, щоб їх усе своє печальне життя, як дружин та матерів, на своїх спинах носили. Вибачте за цю репліку. Мабуть, це мене трохи зачепило.

Гарашанин

Нещасна земля, чиї великі мужі у важливому історичному моменті об'єднання южних слов'ян, мусять жити на чужині. Скажіть своєму свекру, а моєму куму, що у Панонії почалися серйозні хвилювання. Що в Угорщині щомиті можуть статися події, що поколихнуть громадський спокій.

Міліца

Якби у нас в Сербії жінка не жила, як віник, що витягують із закутка лише коли треба в домі прибрати, а потім знову у закуток ставлять, коли про чоловічі справи йде мова, то я може щось би й знала. А так, я не знаю нічого. Я дурна, як дудка. Із іноземних країн я бачила лише Земун, а обіцяли мені ще й Панчево.

Гарашанин

Повідомте йому, що на нього на всі сто розраховуємо, коли настане цей час, що вони там, а ми тут наші династичні сварки відкинемо у бік. Коли йде мова про інтереси народу, я на королів не зважаю. Листа, якого напишите куму, віднесіть у Міністерство внутрішніх справ, щоб відправити його дипломатичною екстренною поштою, щоб воно раптом не потрапило до непотрібних рук і не скомпрометувало мене, що я розмовляю з одним прихильником Обреновича.

Міліца

Кава у Вас чудова. Державна.

Лупус – Міліці. Таємною поштою

Міліцо, до чого усі ці вибрики та проголошення емансипації, коли ти бачиш, до чого нам та емансипація дім довела. Син твій вичищає у коней в цирку, а чоловік – у церквах, поки фірма розпадається. Сподівався, що хоча б ти не втратила здоровий глузд, а і ти вже почала фантазувати. Я настільки замучений, що думаю вже із Александром Караджорджевичем примиритися, у Сербію повернутися і всім вам, к бісовій матері, щось влаштувати. Але від гніву прибутки не ростуть. Якщо ця криза добре закінчиться, то клянуся святим архангелом Михаїлом, що особисто куплю тобі чоловічі труси та люльку, одне кури, друге носи, а хто на тебе криво гляне, зі мною матиме справу. Зараз будь уважна: не дай сину порвати з Томанією, попроси, щоб зачекав. Відразу повідом, коли цирк затримають. Батько.

Молодий хазяїн – Томанії Сина

Панночко Томаніє!

Не знаю чи дісталися до Вас плітки, що роблять наше весілля неможливим. Я Вас запевняю, що відтепер Ви можете вважати себе вільною від будь-яких обов'язків переді мною та сім'єю Нєгован. Я готовий прийняти на себе усю вину за це розлучення, але я не можу не назвати грішними у цьому наші родини і варварські звичаї, що в інтересах збагачення геноса, зв'язуються зовсім ще незрілі істоти ще до того, як їхні власні серця можуть самі визначатись. Сподіваюся, що одного дня Ви й самі дякуватимете Богу за таке рішення. Я впевнений, що Ви знайдете те, що Вам забажає серце. З повагою, Симеон Нєгован.

Томанія (пісня)

Прийди, о травню дорогий,

Гілля листочками покрий,

Ясним потоком пробіжи,

Усі дерева розбуди.

Пан Шамсика Тот управлінню міста Белград. Скарга.

Управлінню міста Белград,

Я, Шамсудин Тот, громадянин Угорщини, артист та директор незрівнянного міжнародного цирка „Інтерконтинентал” із трупою відомих артистів у партері і в повітрі, з німецькими вовками, російськими ведмедями, турецькими мавпами і домашніми півнями, у мистецькому турне по вашій країні знаходячись, подаю скаргу на прикрі та безпричинні дії Управління міста Белграда, який в мене і в поважних членів мого міжнародного підприємства, відібрав дорожні документи шляхом насильства, використовуючи цигансько-угорську лайку та залазячи руками під спідниці, тож тепер повернення нас у цивілізацію стало неможливим.Тому, від себе і від імені усіх артистів, що знаходяться під моїм патронатом, категорично вимагаю, щоб усі документи без затримки нам повернули. Інакше, клянемося звернутися до Австрійського консульства і до Мухафіза белградського. З повагою, Шамсудин Тот особисто.

Молодий хазяїн – Лупусу. Звичайною поштою.

Діду!

Коли я дізнався про тяжке нещастя, що спіткало відомий іноземний цирк, ясно мені стало, що усі вищеназвані нещастя – це логічний продукт Вашого злого характеру. Ви, а я Вас знаю, організували через нашого кума Гарашанина конфіскацію паспортів, проте цими Вашими обманами Ви не зможете спинити мене у відході із фірми та шлюбному союзі із достойною обожнення та любові панною Юліаною Толнай. Я це Вам кажу тому, що якщо у короткий термін вищезгаданим артистам дорожні документи не повернуть, то я всіВаші політичні листи віднесу на той самий канцелярський стіл, до якого Ви звернулися, щоб занапастити мені життя. Ото Вам буде. Я в цьому клянуся Вам Всевишнім над нами Богом та Святим архангелом Михаїлом, перериваючи з Вами сімейні та будь-які інші стосунки.

Лупус – Молодому хазяїну

Дорогий онуку, милий мій Симеоне!

В житті буває всього, проте для фірми людини найважчим є коли футурум його крові звинувачує у руйнації життя. Так, синку, грішок є за мною, бо через батьківський страх я трохи здав. Бачу, що те, що ми робили для фірми, може, і було добре, проте для тебе - ні. Симеони з давніх-давен давили один одного заради фірми. Все ж благаю тебе, якщо можеш, відмовся від відходу із фірми. Женися, синку, але зостанься у фірмі, будь там хазяїном. І панночка Толнай буде прийнята у фірму з розкритими обіймами. Але якщо ж ти ніяк не можеш залишитися у фірмі, ніхто, запам'ятай, не може стати тобі на шляху. Уся родина Нєгован буде з тобою солідарна. Я ось питаюся, чи не краще б було заручини провести тут, у Відні, де погляди більш світські.

P.S. І додаю папірець для кума Гарашанина, щоб твоїм циркачам повернули паспорти.

З любов'ю, твій дід Симеон.

Молодий хазяїн – Лупусу

Ні, дорогий діду, у фірмі не можу залишитись. Про Відень і Ваше тепле запрошення подумаю. Дуже Вас любить і шанує, Ваш онук Симеон.

Барон Спиридон Сина – Лупусу

Cher Monsieur et Ami,

турбую Вас, бо змушує мене до цього відома неприємна інформація, що стосується проектованого весілля Вашого онука та та моєї онуки Томанії. Їх союз, боюся, зіпсований безжальною поведінкою Вашого онука. Як тільки зустрінемося на прийому у Його Світлості князя Мілоша, Ви мусите мені пояснити, що то за чудотворна особа, що Вашому онукові, відомому своєю тверезою головою, могла до такої міри розум скрутити? Ваш, барон Спиридон Сина.

Лупус – барону Сині

Дорогий бароне,

Як виглядає та особа, я не уявляю, ніколи її не бачив, а в цирки не ходжу. Мій онук до цього, ніби у мішку сидів. А той, хто зміг із ним справитися, мусить бути екстраординарною особою. Ваш Симеон Нєгован.

Молодий хазяїн – Юліані Толнай, артистці. З Белграда

Несказанная Юліано, чарівний мій діаманте, ледве дочекаюся миті, щоб знову бути разом. Моя приворот-зілля. Приборкувачко, цілую кожен вигин твого тіла, а особливо дякую за це золоте входження в моє життя, твоє ім'я раніше я навіть боявся вимовити, не кажучи вже про те, щоб з обожнюванням кланятися йому. Весь твій Симеон.

Юліана Толнай – Молодому хазяїну, із Крагуєваца в Белград

Солоденьке Симеоне, мале мій серб, біле моє лошатко, дуже гарно було з тебе лист приймати і розуміти, що піти із ця страшна держава і в Пешту повертатися. Коли інформую пан Тот про Reisepas, він плаче від щастя, а він такий Schweinhund. Як тільки весь група через Сава перейти, як тільки кордон від ця розбійницька країна піти, Тот візьме тебе, як мій дресувальник коней. Він потім хоче брати твої гроші для рефундація від втрат. А я йому потім кажем, що від та його спекуляція немає ніщо, мій Симеоне, кажем, що не обов'язково оце свинство від сербська влада платити. А також, що президент на один важливий фірма немає ніяка потреба у цирк від Schweinhund Тот працювати, коли його весь може купити. Зараз ти, Симеоне, мені не злися, ти тако гарно писав про твій дід у Відень Бен. Це мені дуже стало шкода, бо і я маю один дід в Угорщина, що люблю дуже. Завжди йому посилати Ansichtskarte з міста, де я з цирк. Дещо ти питаю, чи гарно там твій дід сам залишатися. Він все-таки не живе довго. Може, ти за цей час у цирк не зайдеш, а я з нього піти і у твій цирк, хочу казати, у твоя фірма зайти. А коли дід померти, тоді із фірма zusammen підемо, і для чудова публікум наш театр організувати. Хочеш? Йой. Мій серб, біле моє лошатко, ледве дочекатися разом бути. Зараз іду в дворянський комора робити макіяж. Публікум unmoglich дикий. Конюх від мене Йошко буде із я у фірма. Він, чесно, боїть, що ти будиш ревнивий, але я йому кажем, що він дурень, якщо дума, що один президент від фірма на один конюх буде цікавитися. Твоя, що тебе цілує, Юліана.

Молодий хазяїн – Симеону Лупусу

Дорогий діду Симеоне, швидко Вам відписую, щоб подякувати за турботу про щастя між мною та моєю майбутньою дружиною панною Юліаною Толнай. Кажу майбутня дружина, бо моя Юліана вирішила, що таки офіційно поберемося. На цю жертву вона пішла лише заради Вас, бо Ви нагадуєте їй її діда із Угорщини. Хіба не може пройняти така увага до нашої родини та Вас особисто? Ваше запрошення із радістю приймаємо і у царський Відень на святкування вінчання прибудемо на початку січня залежно від графіку у цирку. Навіки прощаючись із фірмою та вітаннями від майбутньої невістки Юліани. Ваш відданий онук Симеон.

Міліца – Лупусу. Сімейним кур'єром.

Батько-небатько, ні мій Хаджія, ні я, Міліца, не можемо оклигати після того, що сталося з того часу, як Ви одобрили непристойний союз нашого єдиного сина Симеона з тією циркуртизанкою, конякою та інтерконтинентальною курвою Толнайкою, щоб вона здохла, та ще й до всього, щоб сором був ще більший, запросили розважатися до Відня. Цим Ви нас остаточно осоромили. Я з дому й носу не висовую. Ми боїмося і через Дунай переправлятися. Я та мій Симеон на цьому припиняємо з Вами будь-який родинний зв'язок. Справи Хаджія передасть головному управляючому пану Антонію. Все одно він і до цього усі справи вів, а мій Хаджія лише підписував, що йому у руки підсовували. Писати – не смійте, відповідати – не будемо. Навіть на Ваше повідомлення про смерть. Міліца.

Хаджія

З мого боку, хай Вас Бог простить.

Міліца

Але не з мого. Крапка.

Лупус – Хаджіїї. Депешою

Дурні Крапка Батько

Акт II

Барон Сина - Лупусу

Думаю, Cher et Ami, що Сербія та Гарашанин захочуть скористатися розбратом між Метерніхом та Угорщиною з метою динамізації ідеї про об'єднання південних слов'ян поза межами монархії.

Лупус – Барону Сині

Я про це не знаю, Cher et Ami.

Молодий хазяїн – Хаджії та Міліці

Дорогі мої батьки, дорогі тату та мамо,

Як тільки кілька тижнів тому моя кохана та я прибули до царського Відня, відразу сталося стільки важливих подій, що я навіть не знаю, з чого почати. Дід Лупус дуже змінився. На ньому все по-франзуцьки, ще й перебрав оту шотландську моду: дім його коштує більше, ніж ціла панська вулиця з додатком Соборної церкви. Лише не дзвонить.

Юліана Толнай – Ержебет Талнай, із Відня у Пешту

Дорога Ержебет!

Не сердься на мене, що рідко тобі пишу, але я дуже зайнята. Я розраховувала на свого серба, і що з ним ми зможемо витягти нашу родину з біди. Але з ним, моїм сербом, не так все ідеально.Він з Белграду сильно захопився цирковим життям в бажанні стати артистом волтажером. Думаю, його найпотаємніший сон, як ми разом їдемо на коні.

Барон Сина – Лупусу

Екстраординарна жінка, пані Толнай, не спить?

Лупус – Барону Сині

Ординарна з будь-якої точки зору.

Барон Сина – Лупусу

Проте все ж було б мудро, якби князя Мілоша попередили, що його інтереси не мають розходитись у таємних переговорах з прибічниками Кошута і не псувати відносини з Австрією, без чієї згоди не може бути й мови про їхнє повернення на сербський престол.

Молодий хазяїн – Хаджії. Таємною поштою.

Дорогі тату та мамо,

Трапилася подія, тож хочу вас про це повідомити. Вчора всі троє: Юліана, дід та я - зробили візит князю Мілошу. На трапезі були не лише ми, а й різні мистецькі діячі: Данічич, Ненадович і якийсь там Бранко Радичевич.

Лупус – Барону Сині

Наскільки Вам відомо, бароне, мене політика не цікавить. Але я став досить забудькуватим. Я себе питаю, якщо Ваші слова випливуть перед Мілошем, чи зроблю я вам якусь індискрецію?

Барон Сина – Лупусу

Та звідки мені це знати, дорогий мій Няго. Я банкір, а не політик. Єдине, що мені відомо, що влада вирішила єдність австрійської монархії всіма силами обороняти, і своє ставленя до династичних боїв між Обреновичем та Караджорджевичем повністю підпорядкувати утриманню цих домів відповідно до нашої політичної кризи. А Ваш дім, який звісно у силу вашої забудькувасті віддати князю Мілошу чи пану Іллі Гарашанину.

Молодий хазяїн

Панночко Толнай, там Памознович на конях.

Барон Сина – Лупусу

Так по-аристократичному.

Лупус – Барону Сині

У колах панни Толнай аристократом вважається кожен, хто знає, хто йому батько.

Юліана Толнай – Ержебет Талнай, із Відня у Пешту

Ми один одному змінили життя. Дорога, Ержі, він мене в усьому обходжує, а я роблю з ним все, що забажаю, але як чоловік, він таки непоганий. Я розраховувала на те, що оця його циркова фантазія пройде. Розраховувала, що його дід, який запросив нас у Відень до себе, а він найбільший брехун, якого я в своєму житті бачила, зможе йому вставити клепку. Думала, що ми переїдемо до Відня, бо в тому їхньому Белграді неможливо жити.

Барон Сина – Лупусу

Дух громадянина – ключ сьогодення та майбуття.

Молодий хазяїн

Я, між іншим, і цей громадянський дух відкинув. Зараз мене захопив лише артистичний.

Лупус – Барону Сині

Кінський! Кінський!

Юліана Толнай – Ержебет Талнай, із Відня у Пешту

Шкода, звичайно, що він про витрати вміє лише говорити, а коли справа доходить до витрат, він просто губиться, паралізується, дорога Ержебет.

Барон Сина – Лупусу

Але якщо князь Метерніх не відступиться, у нас буде революція і ми будемо шукати будь-які міри.

Лупус – Барону Сині

Немає такого народу, який, якщо дасте трішки, не вимагатиме ще. І чим більше йому давати, тим більше він проситиме.

Барон Сина – Лупусу

Ви думаєте, що це і є причини того, що Обренович ще не піднімає бунт у Сербії?

Лупус – Барону Сині

Ні. Коли ваш незадоволений народ піде на монарший двір, то зупиниться біля першого великого магазину. А всі великі магазини в Белграді головним чином мої.

Барон Сина – Лупусу

Ну і практичний народ.

Молодий хазяїн – Хаджії. Таємною поштою.

Дорогі мої батьки! Дорога мамо і тату!

Тут усе чудово, лише дратують оці мистецькі діячі, особливо той патлатий поет Бранко, що навколо Юліани так звивався, що навіть сам князь Мілош мусив на нього крикнути: „Прибери руки, Бранко, від власності Нєгована”. А я роблю м'яке зауваження, що панночка Толнай не є чиєю-небудь власністю, митці заплескали у долоні, Юліана мене поцілувала в чоло, Мілош гнівно повів очима, а дід просто сказав: „ Незрівнянно!”.

Юліана Толнай – Ержебет Талнай, із Відня у Пешту

Ось такими речами і займаємось. Ось, дорога та мила Ержіка, що зі мною відбувається. Кажеш, що Кашут вимагає незалежної угорської влади? Всі наші угорці тут радіють з цього приводу. Я благаю Бога, щоб наша Угорщина знову була велика та вільна. Навколо цього ми завжди з моїм сербом сваримося.

Молодий хазяїн

Ну, добре, я проти вільної Угорщини нічого не маю проти, але щодо „великої” тут є деякі питання.

Юліана Толнай

Які питання? Warum?

Молодий хазяїн

Warum? Тому що вільними можете бути і малими, а якщо вудете великими, то вільними не будуть інші.

Юліана Толнай

Хто інші?

Молодий хазяїн

Хорвати та серби.

Юліана Толнай

Які це хорвати та серби? Не знаю ні про яких хорватів та сербів! Понад Савою та Дунаєм всі - угорці, і квит! Хай живе вільна та велика Угорщина! Хай живе Кошут Лайош! Ура! Ура! Ура!

Барон Сина – Лупусу

Може, Ви збираєтесь відпочити у Бані Маріїн, поки тут усе не закінчиться?

Лупус – Барону Сині

Не збираюсь. Я замість цього видав наказ, щоб усі відкриті мої приміщення забарикадували і підкріпив слуг зброєю.

Барон Сина – Лупусу

А чи не здається Вам ця приватна мобілізація трішки занадтою? Ви у Відні, а не на Балканах.

Лупус – Барону Сині

У тому то і справа, що ми у Відні, а не на Балканах, бо якщо на Балкани прийде замість Його Світлості князя Метерніха наш князь Мілош Обренович, то не вірю, що ота відома європейська революція тривала б довше, ніж розкурювання однієї доброї люльки. Решта дня була б присвячена похованням.

Молодий хазяїн – Лупусу

За що, пане?

Лупус – Молодому хазяїну

О, вибачте, добродію, випадково. Роки мені не дозволяють контролювати свої рухи. Тож ми вирішили відректися від нудної торгівлі та заробітків та жити широким розгульним життям?

Молодий хазяїн – Лупусу

Так і є , діду.

Лупус – Молодому хазяїну

А грошима будемо безжально розкидуватися...

Молодий хазяїн – Лупусу

Так, діду. Завдяки Вашій любові та розумінню.

Лупус – Молодому хазяїну

Будемо жити на насолоджуватись!

Молодий хазяїн – Лупусу

Жити та насолоджуватись!

Лупус – Молодому хазяїну

Витрачати!

Молодий хазяїн – Лупусу

Витрачати!

Лупус – Молодому хазяїну

Я просто зачарований.

Молодий хазяїн – Лупусу

Дякую. Чи можна мені вже зараз піти?

Лупус – Молодому хазяїну

Куди це?

Молодий хазяїн – Лупусу

Ми б сходили кудить із панною Толнай потанцювати.

Лупус – Молодому хазяїну

А чи любить пані Толнай гроші витрачати?

Молодий хазяїн – Лупусу

Понад усе. Вона хоче мене зараз навчити, як один добродій Арчі Алал Гроса вигукує: „ Дуже мені це треба. Дуже мені це треба!”

Лупус – Молодому хазяїну

Та ти що?

Молодий хазяїн – Лупусу

Справді. І у цих справах моя Юліана педагог, якого у світі не знайти. Вона Вам за півдня може витратити стільки, скільки середній торговець не може за весь місяць заробити.

Лупус – Молодому хазяїну

Ой, леле. Але хай це їй тільки на щастя. Але для великих витрат, треба і гроші великі мати. А ти, наскільки мені відомо, їх не маєш.

Молодий хазяїн – Лупусу

Моя Юліана та я сподіваємося, що Ви дотримаєтеся своєї обіцянки нам у всьому допомагати, не будете ж Ви її порушувати?

Лупус – Молодому хазяїну

О, бережи Господь! Та хіба я можу, маючи розум та серце, не піти назустріч вашим побажанням. Як там треба казати?

Молодий хазяїн – Лупусу

Будемо жити та насолоджуватись!

Лупус – Молодому хазяїну

Так. Жити та насолоджуватись. Як би мені хотілося й самому так.

Молодий хазяїн – Лупусу

А що ж Вам забороняє?

Лупус – Молодому хазяїну

Надто я старий у конюшню йти. Та ви собі витрачайте, усі ваші рахунки я сплачу.

Молодий хазяїн – Лупусу

Дозвольте, дозвольте Вам, добродію, Вашу люб'язну руку поцілувати.

Лупус – Молодому хазяїну

За умови, що ти постійно підписуватимеш розписки.

Молодий хазяїн – Лупусу

Які ще розписки? Ви ж знаєте, що я Вам ті гроші повернути не можу.

Лупус – Молодому хазяїну

А хто вимагає, щоб ти мені їх повертав? Я що, звір? То мені треба для податків.

Молодий хазяїн – Лупусу

Для податків? Ну, тоді підпишу, чому б і ні? Що, думаєте отримати якихось пільг?

Лупус – Молодому хазяїну

Так, якраз про це і думаю.

Молодий хазяїн – Лупусу

А на що, добродію?

Лупус – Молодому хазяїну

На дурість.

Лупус – Хаджії телеграмою

Дорогі мої Із Вашим сином все добре Ліки проковтнув але ще не почало діяти Батько

Антоній – Лупусу

Хазяїну Симеоне! Я перейшов аж на Земун, щоб листа відправити безпечно від шпіонів та жандармів Іллі Г. З Симеона молодшого, Хаджії, око не спускаю. Скажіть, що робити. Я у величезній душевній невизначеності.

Хаджія – Лупусу. Телеграмою

Батьку Я у вищих школах не вчився як заробляти гроші Крапка Якщо Ви чи Симеон негайно не приїдете іду у монастир Чесне слово Крапка з повагою Симеон

Лупус – Хаджії. Телеграмою

Постав заборону на особистому рахунку сина щоб він більше не міг знімати гроші Крапка Не питай навіщо Просто роби Крапка А потім іди у монастир Крапка Батько

Антоній – Лупусу. Австійською поштою.

Рахунок пана Симеона наймолодшого, онука, закритий. З нього нічого не можна зняти. Про контракти із Багдадом, Стамбулом, Марселем та Женевою я повідомлю сербською поштою із Белграда. Що стосується віденського контракту, чекаю Ваших вказівок. Напишіть у телеграмі лише „підписуємо – не підписуємо”. Наш посередник із Кракова пише, що там ринок непевний та коливається. Поляки зараз лише гімни співають та знаменами машуть. Напишіть лише: „Чекати – не чекати”. Якщо в Європі щось станеться, ціна на шовк в Малій Азії впаде. Накажіть: „Купувати – не купувати”. Наш народ кипить, відколи почув, що у французів король утік. Що нам робити? Напишіть: „Мовчати – не мовчати”. Скажіть, чи добре працюю? Телеграмою: „працюєш – не працюєш”. Покірно Ваш виконавчий директор, Антоній.

Лупус – Антонію. Телеграмою

Підписати Крапка Чекати Крапка Не купувати Крапка Мовчати Крапка Чудовий ти чцдовий Хазяїн

Юліана Толнай – Ержебет Толнай

Дорога моя сестричко Ержебет! Так багато всього в моєму житті змінилося, що я навіть не знаю, з чого почати. За один день я змінила коней, карету, банківський рахунок та ім'я. Порівняно із тим, на кому я зараз їжджу, мій малий серб був мулом. Ось, як усе це сталося. Вчора я чую в своїй кімнаті якесь шарудіння. Повертаюся – бачу Симеона Лупуса, обличчя бліде, з червоними очима, ніби в румунського вампіра. Чистою німецькою мені каже...

Лупус

Guten Abend Freulein Tolnaj!

Юліана

Ідіть к бісу. Ох і налякали Ви мене.

Лупус

Та годі Вам. Ось про Ваше бажання жити із багатим підприємцем нічого й казати. Світ переповнений романтичними ідіотами. Приємно, зустріти таку особу, як Ви, що у своє майбутнє дивиться, як успішний підприємець.

Юліана

Отже, у цьому ми згодні.

Лупус

У загальних рисах - так. Думаю, Ви розумієте, що не можете бути дружиною мого онука.

Юліана

А чому це, скажіть на милість, не можу бути його дружиною?

Лупус

Тому, панночко Толнай, що ніхто не може бути одночасно разумним та Вашим чоловіком. Так само як ніхто не може бути розумним, а не бути Вашим коханцем.

Юліана

Знаєте, пане Нєгован, хто Ви?

Лупус

Хто?

Юліана

Свиня.

Лупус

Не може бути.

Юліана

Ви не зможете стати мені на перешкоді вийти заміж за Вашого онука, якщо я цього захочу.

Лупус

Боронь Боже. А я й не думаю, що Ви на таке не здатні. Я просто тверджу, що Ви не розумієте, на що йдете. Бо у ту мить, як Ви станете перед олтарем, мій онук буде нулем без палички. Я викину його із фірми. Ви муситимете повернутися у цирк, і все, що у Вас залишиться, крім кількох одежин, буде мій онук. А він, зоставшись сам із собою, не дуже велика цяця. Знаєте, панно Толнай, що вже давно між фірмою „Сина” та фірмою „Нєгован” домовлено, що їхня Томанія вийде заміж за нашого Симеона. Це обговорювалося і на це розруховували ще до того, як вони народилися. Лише смерть може перешкодити цьому шлюбу.

Юліана

А якщо я зроблю на зло?

Лупус

Панночка Томанія чекатиме.

Юліана

Якого біса вона чекатиме?

Лупус

Коли Ви помрете.

Юліана

То Ви задумали мене вбити?

Лупус

Я - Вас убити? Що Вам лізе у голову? Якби Вас щось і вбило, то це був би не я, це була б фірма.

Юліана

Знаєте що, пане Нєгован, я виросла у цирку, я – акробатка, я смерті з дитячих літ у вічі дивлюся. Вам ці погрози не допоможуть. Якщо не помиляюся, то в Симеона і свої гроші водяться.

Лупус

Водилися. А чи знаєте, скільки Ви за цей час грошей у Відні витратили?

Юліана

Але ж Ви казали, що сплатите усі наші витрати у Відні?

Лупус

Я казав, що покрию усі Ваші витрати. А покрити витрати означає, що за цей борг боржник має сплатити.

Юліана

То Ви хочете, щоб ваш онук виплатив Вам ті гроші?

Лупус

Звісно, що хочу.

Юліана

Але ж Ви й так багаті.

Лупус

Я, дорогенька, саме тому і багатий, що так дію. А оскільки він не може покрити свої витрати, муситиме відробити за відсотки.

Юліана

Сподіваюсь, Ви не будете вимагати в онука, щоб він сплатив Вам і відсотки?

Лупус

Звісно, що буду. Знаєте, панночко, хоч мій онук іноді і буває ідіотом, проте він ніколи не ставив би такі запитаня. Він знає, що процент – це принцип, а не забаганка.

Юліана

Добре, пане Нєгован, Ви торговець. Визнаю, що і в мене цього трішки є . Ну, тож поговоримо по-діловому.

Лупус

Я вже з початку відчував, що Ви – особа, яка знає, чого хоче.

Юліана

А найчастіше я отримую те, чого хочу.

Лупус

Найчастіше, Ви сказали. Але не завжди.

Юліана

Also wieviel? Скільки?

Лупус

Що скільки?

Юліана

Грошей. Скільки я отримаю, якщо фірмі поверну її дорогоцінну власність, Симеона.

Лупус

Заради Бога, невже Ви думаєте, що я за Вашу незрівнянну жертву принижу Вас скупим грошовим відшкодуванням?

Юліана

Та я і не думала про скупе відшкодування. Я думала про значне відшкодування. Думаю, Ви не сподівалися, що за допомогою кількох ганчірок та комліментів Вам усе зійде із рук? Що Ви мені даєте за Вашого онука?

Лупус

Одного князя.

Юліана

Справжнього?

Лупус

Справжнього? А що зараз на цьому світі справжнє? Я Вам пропоную, чесно кажучи, одного поганенького князя замість одного гарного торговця.

Юліана

То він що, не справжній?

Лупус

Я не сказав, що він не справжній. Сказав, що він поганенький. Поганий, як державний діяч, як правитель, у тому сенсі, проте це Ваших інтересів не стосується. А у сенсі, що Вас би зацікавив, він ще абсолютно придатний.

Юліана

Що Ви цим хочете сказати?

Лупус

Хочу сказати, що він багатий і функціонує у ліжку.

Юліана

Я не купую князів у мішку.

Лупус

Ви клієнт, Вам і питати.

Юліана

А ким був батько того князя?

Лупус

Дорога моя, а чи не здається Вам, що особі Вашого громадського статусу не слід задавати такі питання.

Юліана

А наскільки старий той князь?

Лупус

На ринок було випущено 1780 року.

Юліана

Ну, не дуже свіжий.

Лупус

А я й не казав, що зранку привезли. Але не зіпсований. Старість, до речі, має свої переваги.

Юліана

Я їх не бачу.

Лупус

Не вимагає надто багато.

Юліана

І скільки це приносить прибутку на рік?

Лупус

Багате утримання, якийсь курорт, карети і десять тисяч – сплата за пересилку, якщо то того дійде.

Юліана

І п'ять тисяч на руки – зразу.

Лупус

Я не вповноважений. Про це не було мови.

Юліана

Буде.

Лупус

Про тисячу ще можна поговорити.

Юліана

Говоріть, але не зі мною.

Лупус

Дві.

Юліана

На менше, ніж чотири не погоджуся.

Лупус

Більше, ніж три - нізащо.

Юліана

Хай вже буде три з половиною і давайте потиснемо руки один одному. Renbevon!

Лупус

Потиснути руки можна і на цифрі три тисячі.

Юліана

Хай буде так. Ідіть к бісу.

Лупус

З Вами, пані Толнай, спражнє задоволення співпрацювати. Зараз, коли ми вже так чудово домовились, я Вам надиктую листа для мого онука.

Юліана

Я сама напишу, щоб справи легше вирішились.

Лупус

Дурниці, що легше. Справи мають бути болісні, та понад усе важкі. В любовних розлуках визнаються лише удари палицею. Бо все інше можна виправити. Пишіть: „Симеоне...”

Юліана

Можна хоча б сказати: „Дорогий мій”?

Лупус

Не можна. Він, дурень, неправильно це зрозуміє. Отож: „ Симеоне, я прийшла до остаточного висновку, що наш союз не має сенсу. Ти ніколи не звільнишся від свого числового типу мислення, і артиста з тебе ніколи не вийде. Ти завжди залишишся користолюбним, торговцем та дурнем”.

Юліана

Я не буду писати, що він дурень.

Лупус

Добре, зітріть це. „Тому нам обом краще кожному сам по собі... залишитись...”

Юліана

І залишимось один одному приємною згадкою.

Лупус

Зітріть це.

Юліана

Не буду.

Лупус

Треба.

Юліана

Порву листа.

Лупус

Добре, але після цього обов'язково додайте: „ Не смій мене шукати, набридати мені. Юліана.” Зараз спакуйте свої речі, на Вас чекає карета.

Юліана

Ось, дорога моя, Ержебет, як усе сталося.

Молодий хазяїн – Міліці Нєгован

Дорога моя мамо, Вашого нещасного сина спіткало таке нещастя, яке б і при найлютішій чумі не прийшло до думки. Мене, дорога мамо, моя Юліана покинула, втікши невідомо куди. Вона залишила листа, в якому пише, що наш союз не має сенсу, що мені ніколи не вдасться позбавитись мого цифрового способу мислення, і що артистом мені ніколи не бути. Я завжди, вона каже, буду троговцем та спекуляктом, і що кожному буде краще, якщо він залишиться зі своїм цирком. Її Йошка також зник. Світ для мене впав. Я вже не знаю, хто я чи що я, краще б мені вмерти.

Міліца – Лупусу. Телеграмою.

Батьку Що Ви з ним зробили заради Бога Ще руку на себе дитя підніме Напишіть чи приїжджати Крапка Міліца

Лупус – Міліці. Телеграмою.

Залишайся там де є Крапка Батько

Батьки – Молодому хазяїну

Хаджія

Дорогий наш сине Симеоне,

В Святому Письмі пишеться: „ Якщо вдарили тебе по правій щоці, підстав і ліву”, - ще можу тобі процитувати Горація...

Молодий хазяїн

Не треба....

Хаджія

... чи із Фауста Гете... Міг би...

Міліца

Міг би, але не буде, бо твоя мати скаже тобі, що усе це дурниці. Я б змогла стерпіти над ним стоячи і Горація і навіть Гете, але я не можу витримати, щоб мого єдиного сина вчили підставляти іншу щоку. Серце в мене вистрибує, коли подумаю, що тобі та – не хочу й згадувати – особа зробила. Але цього й слід було очікувати. Ти молодий, здоровий, здібний, при грошах. Приїжджай до нас пошвидше. Сестри люблять і думають про тебе, а твоя мати чекає тебе на втіху. Мати.

Лупус – Хаджії та Міліці

Дорогі мої,

Не зліться, а краще Богові дякуйте, що я так швидко звільнив фірму від тієї дворняги та цигансько-угорської напасті, а жоден із вас і пальцем не поворухнув. Якщо ви подумали, що я затівав якісь там інтриги, то ви помилилися. По-перше, я розраховував на те, що Юліана була справжньою повією. Нашого Симеона пронесло. Як фірма, я задоволений, а він переживе. Батько.

Барон Сина – Лупусу. Лакеєм.

Cher Monsieur et Ami,

Із особливим задоволення прийняв через князя Мілоша звістку, що непрємна афера із Вашим онуком закінчилася. Розумію, що він зараз знаходиться у певній кризі, співчуваю йому, і лише порушення дискреції спиняє мене, щоб виразити йому це особисто. Я аж нітрохи не пишаюся тим, що ми Вашому онукові зробили, і що я усим серцем це підтримував. Прокляті правила гри у світі, в якому ми живемо. Що стосується Томанії, то я напишу їй листа, вона, звісно, підкориться батьковій волі. Сподіваюся бачити Вас на нашому вечірньому карнавалі. На вечерю буде форель із Боснії, а після вечері трішки напівоголених дівчаток. Ваш Cher Ami Спиридон Сина.

Юліана – Ержебет Толнай

Дорога моя сестричко Ержебет!

Кожної миті очікую свого чудовиська, як свого нового серба, князя Мілоша, називаю. Він таки страшний. Але я чудово відпочиваю. Цієї ночі я із князем Мілошем, бароном Синою та старим Лупусом були в компанії старих вельмож і молодих дам у так званому Heren Haus, так у Відні називаючь гарні салони. Я не пам'ятаю, коли ще в житті так дуріла та розважалася. Ми там і роздягалися до кінця і танцювали на столах, панове повиїдали квіти із ваз, робили взагалі усе, що можливо. Вже під кінець, комусь захотілося ще більшого галасу і було запропоновано пограти у скачки на конях. Вельможі поставали навколішки, а дами залізли їм на спини, цигани грали галопи Штрауса. Коні, тобто панове, мали навкруги шиї картонки із номерами, а ми їх із палицями підганяли. Моє чудовисько напилося, як свиня, з нього б коня не вийшло, тож я схопила і осідлала Симеона Лупуса. Такий старий, але як кінь чудовий. Щойно я осідлала свого Лупуса, з номером 7 навколо шиї, то як навіжена в'їлася йому туфлями у боки. Він кинувся вперед і ми зайняли першу позицію, і аж до третього кола ми її утримували, аж коли у вікні балконних дверей, з'явилося обличчя мого молодого серба. Не уявляю, як він дізнався, де я. Обличчя в нього було блідо-мертве, як у надгробного каменя. Лише його очі були живими і дивилися прямо на мене і мого коня Лупуса. Мене так заціпило, що я аж впала і завалила старого, і він дуже забився. Отак ми і програли на перегонах. На щастя, старий не бачив онука, бо коли ми підвелися, молодого серба вже не було. Мушу на цьому спинитися. Чую голоси. Тут щомиті очікується революція, ледве дочекаюсь початку. Хай впаде Метерніх! Хай впаде Австрія! Хай живе Кошут Лайош і велика Угорщина.

Молодий хазяїн – Ержебет Толнай. Невідправлений лист.

Шановна панночко Ержі,

Побажання панночки Юліани було, щоб Вас повідомили про те, що із нею сталося. Вона та я за її бажанням розійшлися, тобто більш просто, вона мене кинула. У всі дні народних заворушень, я тинявся по місту, шукаючи її. Отак тиняючись, я раптом опинився перед однією із барикад. На верхівці майорів прапор. Топіт копит, це гарнізон вийшов проти повстанців. Бунтівники кричали на мене: „Сховайся, чоловіче, зникни, дурню, а то стрілятимемо!” – потім поряд зі мною опинилася Юліана з піштолем в руці і відтягла мене за барикади. „Я – кошутовка, - сказала вона, - і борюся за свободу Угорщини. А ти - серб, хазяїн, людина-фірма, іди додому! ” А я схопив одного викинутого пістолета і сам почав у військових стріляти. Скоро нам було зрозуміло, що становища не втримати. Я побіг через Штефан плац, а переді мною бігла Юліана, потім вона почала задкувати і врешті впала. Казала: „Напиши моїй Ержі, що я хороша угорка”. А вкінці: „ Нам би могло бути добре.”

Шановна панночко Ержебет!

Маю важкий обов'язок повідомити Вас, що Ваша сестра Юліана померла на віденських барикадах 13 березня ввечері. Вона загинула, як добра угорка та кошутовка.

Один випадковий перехожий.

Шановна і дорогоцінна панночко Томаніє!

Ти маєш повне право цього листа не розпечатувати і я навіть не сподіваюсь, що як-небуть можна зцілити ті рани, що я Вам заподіяв. Що зі мною відбулося після того проклятого дня, думаю Вам відомо. Маю гріх перед тобою, проте можу сказати, моя дорога Томаніє, що я на колінах перед тобою прошу пробачення. Зроби так, як твоє серце підкаже. Покірний та печальний Симеон Нєгован.

Томанія (пісня)

Прийди, о травню дорогий,

Гілля листочками покрий,

Ясним потоком пробіжи,

Усі дерева розбуди.

Хаджія – Лупусу

Тату, у сербських газетах ми прочитали про криваві події у Відні, а вже піднялися і наші серби з околиць та хорвати. Хорвати та серби вдарили по угорцях, угорці по німцях, німці сомі по собі. А тут, в Сербії, стан стабільний. Влада нікуди не годиться, а якщо бути відвертим, то ні за Мілоша, ні зараз не краще. А при владі, добродію, був не їх Александр Караджорджевич, а наш улюблений Мілош Обренович. Єдина відмінність, що раніше шпіонили одні, а зараз – інші.

Лупус – Хаджія

Хаджія, нащо ти лізеш у світову політику, в якій, незважаючи на такі суми за освіту, нічого не тямиш. Мабуть, і ти вже заразився цією революційною малярією. Твердячи, що у Сербії не гірше, ніж при Обреновичі, ти сильно помиляєшся. Це не одне і те ж. Тоді ми гнали Караджорджевича, а зараз він – нас. Якщо для тебе це одне й те ж, то ти ще божевільніший, ніж я боявся. Свобода для будь-якого народу важка їжа, чайною ложечкою слід їсти, а не лопатою. Як правило, народ більш мирний, коли не має ніякої свободи, ніж коли трохи має. Ти що, Хаджія, хочеш французьку революцію в Белграді? Щоб нас голота на літарях повісила? Батько.

Хаджія – Лупусу

Батьку, ми тут дуже горді, що до нас приїхав з-за того берегу великий сербський драматург Йован Стерія Попович. А з ним й інші емігранти із Воєвидини. Люди їх по своїх домівках приймають, то й мені хотілося їх запросити до себе. Та Ви й самі, батьку, емігрант. Вам відомо, що таке емігрантська мука.

Лупус – Хаджії

Хаджіє, звідки тобі впала ідея будь-яку голоту здалеку до нас селити. Знаю я наших людей. Пустять коріння, важко потім буде вирвати. Те, що цей блазень Стерія удостоїв Белград своєю присутністю, особливо мені приємно. За його „Кір Яну” я, мабуть, з гроба буду проклинати його матір. Ось що про братів наших іздалеку. А зараз будь уважним. Щоб приманити оту Юліану, щоб вона із Симеона злізла і на князя Мілоша вилізла, я мусив готівкою дати їй п'ять тисяч дукатів. Мілош, гад, цей борг не хоче визнавати. Я не можу сплачувати особисті гульки твого сина. Якби мова йшлася про тебе, в мене б не було виходу. Ти мій син. А Симеон, між іншим, не мій син, а твій. Тож тобі і слід платити. Батько.

Хаджія та Міліца – Лупусу

Хаджія

Батьку. Запрошених Вами п'ять тисяч дукатів відправляю у вівторок. З повагою, Хаджія.

Міліца

Разом із моїм протестом, бо голову даю на відсіч, якщо Мілош хоча б півсуми не дав, сподіваюсь, що Ви, батьку, не будете на нашому горі заробляти. Міліца.

Молодий хазяїн – Лупусу

Син ваш скоро прибуде. Я мусив його відпустити трохи відпочити, перш ніж повернутися до фірми. Оскільки та особа у заворушеннях померла, ми могли б трішки зачекати - зекономили б гроші. А що стосується грошей, то ти, Міліцо, свого язицюру могла б хоч іноді за зубами тримати. І ось тобі наука щодо грошей, за які ти до мене чіпляєшся. Ніколи на своєму віку я нічого задарма не робив. Прошу, дочекайся того часу, як я помру, щоб побачити єдину річ, з якої я жодного прибутку не витягну. А ти, Хаджія, не злися, що тут твій син трохи краде у Бога дні. Ти їх крадеш відколи живеш, і ніщо з тобою не зробиш. Батько.

Міліца – Лупусу

Батьку, мушу Вам відповісти, інакше просто зірвуся. До нас приходив один чоловік, що там бачився із князем, то він йому і розказав, як Вам за передачу Ю.Т. дав три тисячі дукатів. Хаджія Вам теж на рахунок тої ж Ю.Т. відправив п'ять тисяч дукатів, що Вам у сумі складає вісім тисяч, а кінцева сума, якщо ви їй дійсно дали вказану суму, проте я думаю, що там йшлося про три тисячі. Отже, Ваш чистий прибуток п'ять тисяч. Ось, щоб Ви знали, що я все знаю. Міліца.

Молодий хазяїн – Лупусу. Із Белграда у Відень. Телеграмою.

Прибув додому Дякую за турботу та розуміння поки я втратив голову Крапка Я до кінця днів не забуду Вам цього Намагатимусь рівномірно все повертати Ваш відданий онук Симеон

Лупус – Молодому хазяїну

Онуку вдячність вирази порядком у фірмі та порядком у голові більшої дяки не треба Дід

Молодий хазяїн – Лупусу. Телеграмою

Діду про вінчання з Томанією Сина домовлено Фінансовий договір вигідний Онук

Лупус – Молодому хазяїну

Онуку!

Хай це залишиться між нами. Тут у газеті Wiener-zeitung вийшла жахлива стаття під назвою „Брудні пригоди одного цинцарського підприємця”, де про мене пишуть, нібито мене бачили у віденському борделі, ще й з голими дамами на плечах. Тільки уяви, і це в моїх-то літах. Я зразу подався до редактора. Протестую. А він каже: „Можете подати скаргу”. А я кажу: „Це Ви, добродію подавайте скаргу, коли Вам таку свиню підсунуть, як мені”. А в Симеона Лупуса є свої методи. Як тільки дізнаюся ім'я цього автора, воно йому більше, крім як на могильну плиту, не знадобиться. Я йому влаштую, ким би він не був. А дізнаюся точно. Я даю тисячу дукатів тому, хто скаже мені ім'я автора. А тим часом, бувай здоровий. Дід.

Молодий хазяїн – Лупусу. Телеграмою.

Діду знаю ім'я автора Претендую на тисячу дукатів Напишіть якщо згодні і я відразу Вам вишлю ім'я Симеон

Лупус – Молодому хазяїну. Телеграмою

П'ятсот дукатів цього досить Боже ти ж мені онук

Молодий хазяїн – Лупусу. Телеграмою

Дев'ятсот Менше не можу сильно витратився у Відні Симеон

Лупус – Молодому хазяїну. Телеграмою

Вісімсот моє останнє слово Давай мені ім'я автора Я найняв двох здичавілих хлопців подискутувати із ним Дід

Молодий хазяїн – Лупусу. Телеграмою

Добре Крапка Ви винні мені вісімсот дукатів Дикунів вільно можете відпустити Статтю для Wiener-zeitung написав Ваш відданий та покірний онук

Лупус усій родині

Дорогі мої!

Онукові Симеону та невістці Томанії бажаю розумного шлюбу і першого онука-спадкоємця наступної ж осені. Бо як каже стара москопольська заповідь: „ Якщо у цинцаря немає більше дітей, ніж він не пам'ятає, то жодної дитини в нього немає.” Сину Симеону та невістці Томанії бажаю обвінчатися та на майбутнє мати більше розуму, аніж серця. Бо як каже стара москопольська заповідь: „ Серце володіє людьми, а розум серцем”. Собі, старому, бажаю за цієї урочистої нагоди нікому не довіряти, навіть собі самому, навіть на половину. Хто має зрозуміти – зрозуміє. Бажаю Вам цього щасливого дня гарно погуляти, тиху ніч переспати, а зранку всім до роботи! Не лінуйтесь – знатиму!